Когда видишь - надежды нет,
И потух пред глазами свет.
Обернулись спиной друзья,
И шагаешь сам в никуда.
Когда вера в душе мертва,
И в глазах застыла слеза.
Что имел - всё вдруг потерял,
И все планы поотпускал.
Когда дети…их больше нет…
И не мил даже белый свет.
Молодой, но уже седой,
В день и в ночь объятый тоской.
Денег нет, мира нет в душе,
И вопрос: что же делать мне? -
Друг, Любовь есть! Любовь - Христос,
Он надежду в наш мир принёс.
Он есть Тот, Кому нужны все!, -
Те, кто нищи, больны, в беде,
Те, в чью жизнь пришла пустота,
И кого отвергли друзья.
Он всё знает! Он был в нужде.
И живя на земле, как все,
Жаждал, плакал, мучим стонал.
Он был распят, но з мёртвых встал.
Бог тебя, как никто поймёт,
С глаз твоих слёзы Он утрёт.
Лишь приди в молитве к Христу,
Он даст сил пережить беду.
"Ибо только Я знаю намерения, какие имею о вас, говорит Господь, намерения во благо, а не на зло, чтобы дать вам будущность и надежду". (Иеремии 29:11, Библия)
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Поэзия : Все пройде... - Cветлана Касянчик Цей вірш присвячений моїй дорогій сесричці, Вірі, якій довелося пережити великі труднощі, з яких вона ще й зараз до кінця не вибралась. Але вона живе надією (як і всі ми). 6 червня, 2007 року, по дорозі з Київського аеропорту в Нововолинськ, місто її дитинства, вона і її друзі попали в автокатастрофу. Вона і двоє її друзів їхали з США в гості. Їх зустрічати виїхали друзі і родичі. У тій катастрофі загинуло 6-ро людей, троє з загиблих були її дуже близькі друзі. З трьох, що їхали з Америки, залишилася живою тільки вона одна, зранена, з поломаними кістками. До цього дня вона знаходиться в Україні, де проходить лікування. Сьогодні в неї День народження. Ми, її родина, і друзі щиро вітаємо Вірочку з цим днем і щиро бажаємо їй повного одужання і багато щастя.